Сьогодні
сучасне суспільство потребує не вузьких спеціалістів – носіїв окремих
виробничих функцій, а у всебічно розвинених соціально активних особистостях,
які мають фундаментальну наукову освіту, багату внутрішню культуру. Не
дивлячись на те, що для будь-якого кваліфікованого спеціаліста необхідні
глибокі знання, для педагогічної діяльності вчителя особливо важливі професійно
значущі особистісні якості. Становлення вчителя – це в першу чергу формування
його як особистості і лише потім – як професійного працівника, що володіє
спеціальними знаннями в певній галузі педагогічної діяльності. Не залишає
сумнівів те, що успішність професійної підготовки у вузі залежить від
професійно значущих особистісних якостей, а недостатній їх розвиток у певної
групи студентів є причиною недостатньої професійної успішності. Адже
особистісні якості, дозволяючи передбачати характер взаємодії між особистістю і
педагогічною професією, формуються ще в шкільні роки. Завдання довузівського
етапу – виявити учнів зі здібностями до педагогічної праці, з вираженими
професійно значущими особистісними якостями.
Для вивчення професійних намірів, інтересів і
нахилів можна застосувати такі методичні заходи, як анкети, опитувальники,
твори. Для дослідження здібностей застосовується спостереження, природний та
лабораторний експерименти, аналіз продуктів діяльності, тести (спроби,
випробовування). Тести призначаються, преш за все, для виміру рівня розвитку
тієї чи іншої якості, здібностей, особливостей особистості. Найбільш чітку
спробу виділення педагогічних здібностей в клас спеціальних і особливих якостей
від виконавця застосувала Н.В. Кузьміна. Дослідження показали, що педагогічно
обдаровані вчителі здібні не тільки адекватно розуміти своїх учнів, але й
цілеспрямовано впливати на них в процесі дидактичної комунікації. Це дозволило
виділити два взаємопов’язаних рівня соціального відображення характеристик
педагогічної діяльності: рефлексивний і проективний.
|