1.Необхідність та передумови
державного регулювання економіки.
2.Теоретичні основи
макроекономічного регулювання.
3.Функції, цілі, межі та об”єкти
державного регулювання економіки.
4.Місце "Державного регулювання
економіки” в системі економічних наук.
1.Необхідність та передумови державного
регулювання економіки.
Саморегулювання ринку як спосіб
управління економікою було властиве для епохи
вільної конкуренції. У Другій половині XIX
ст. у зв'язку з появою монополій і посиленням
процесу усуспільнення капіталістичного виробництва, а пізніше — на рубежі XX
ст., коли прискорилися розвиток монополій, зрощування промислового і банківського
капіталу, з'явилася об'єктивна необхідність у
втручанні держави у економіку,яка була викликана потребами подолання економічних криз, обмеження
зростання безробіття, розвитку конкуренції, пом'якшення соціальних наслідків
стихії ринку.
Класична вільна ринкова
економіка вичерпала себе у період економічної кризи
30-х років, коли стало очевидним, що необхідно шукати шляхи пом'якшення
результатів економічної кризи 1929—1933 рр. Було визнано, що додаткові регулятори ринку необхідні і функція регулювання має бути закріплена за державою.
Найбільш
глибоке і всестороннє обгрунтування необхідності державного
впливу на економіку було зроблене англійським економістом Д.Кейнсом у роботі "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей”(1936рік)
Об'єктивні
причини необхідності державного регулювання сучасного ринкового господарства:
1) відсутність досконалої конкуренції; У багатьох галузях
існують переваги для великого виробництва, що призводить до монополій або олігополії;
2) для певної категорії товарів ціновий механізм не
працює; національна оборона, наприклад, це "товар",
якому не можна давати ціну і продавати його на ринку; з цих причин держава бере на себе
відповідальність за виробництво такого "колективного" товару і змушує
громадян водночас оплачувати продукцію;
3) стосовно деяких виробництв ціни і витрати виробництва
не відображають суспільного ефекту продукції: охорону навколишнього середовища,
розвиток освіти, охорону здоров'я. Держава у таких випадках втручається у
механізм ціноутворення або виділяє дотації на виробництво таких товарів і послуг;
4) наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно і досить болісно
порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Наприклад,ринок робочої сили.
Об'єктивна необхідність
державного регулювання економіки зумовлена також тим, що державні та
міждержавні інститути покликані зберігати такі цінності,
як стабільність, і гармонійність суспільства, збереження
і відтворення середовища існування народів — природного, національно-історичного,
культурного.
2.Теоретичні основи макроекономічного
регулювання.
У підгрунт
державного регулювання економіки країн покладені
різні моделі регулювання, які нерідко визначають як
альтернативні.
Основоположною в теорії
державного регулювання є кейнсіанська теорія, яку
нерідко характеризують як теорію попиту, її основні
ознаки: короткостроковість, орієнтація на попит і,
певна річ, підтримка державної поточної політики, орієнтованої на попит.
Головним інструментом державного регулювання Кейнс
вважав фіскальну політику, а найважливішим об'єктом — ресурси інвестицій і процентні ставки.
Згідно з теорією Кейнса фіскальна політика, орієнтована на подолання
безробіття, передбачає зростання державних витрат і скорочення податків.
Фіскальна політика, спрямована на зниження інфляції, вимагає скорочення
державних витрат при зростанні податків.
Альтернативні макроекономічні
концепції державного регулювання були започатковані у 70-ті
роки, коли у країнах з розвинутою ринковою економікою
намітилася тенденція до зниження рівня продуктивності праці та посилення
інфляційних процесів, що викликало недовіру до теорії Кейнса.
До основних з них слід віднести монетаризм, теорію
раціональних очікувань і теорію "економіки пропозиції".
Монетаризм поширився у бО-ті роки. Його прибічники вважають, що гроші
відіграють набагато важливішу, ніж інші чинники, роль для визначення стану
ринкової економіки, і відстоюють суто грошову концепцію
причин інфляції.
Теорія раціональних очікувань
дістала свого поширення з середини 70-х років, коли в економіці підвищилися
рівні інфляції та безробіття, виникла стагфляція.
Ця теорія виходить з того, що усі ринки є висококонкурентними, рівноважні ціни
швидко пристосовуються до нових ситуацій, зарплата і ціни можуть як
підвищуватися, так і знижуватися. Ринкові суб'єкти поводять себе раціонально,
в очікуванні зростання цін розширюється ринковий попит, стимулюючи нове зростання
цін. Таким чином, ефективність стабілізаційної
політики держави зводиться до нуля.