ВСТУП

Мова  ПАСКАЛЬ,  затвердженна  в  якості  стандартної  в  1979р.

являється  найбільш  вдосконаленою  в  порівнянні  з  такими

універсальними  мовами  програмування, як  АЛГОЛ, ФОРТ-

РАН, БЕЙСІК, ПЛ/М та  інші.

Завдяки  своїй  ефективності, простоті  і  логічності  вона  скоро

отримала  розповсюдження  по  всоьму  світі.  В  даний  час  май-

же  всі  ЕОМ  і  особливо  мікроЕОМ, можуть  працювати  на  цій 

мові. Тексти  програм  легко  провіряється  на  правильність, так

як  їх  зміст  простий  і  очевидний. І  накінець, мова  ПАСКАЛЬ

підходить  для  навчання  програмістів-початківців  хорошому  стилю  програмування.

Мова  ПАСКАЛЬ  позволяє  на  рівні  з  невеликими  складностя-

ми  програми  створювати  структурні  програми  складнообємних

і  складних  обчислень. Щоб  користувач  при  створенні  програм

не  допускав  помилок  або  міг  віднайти  їх  і  виправити, у  мові

передбачено  попередні  вказівки  типів  даних, приймаючих  участь  в  програмі, і  обовязкова  інформація  про  всі  елементи

програми, таких, як  позначки  операторів, константи, змінні, під-

програми. Число  різних  операторів  зведено  до мінімуму. Мова

позволяє вдосконалити  робочий  процес  програмування, посту-    пово  уточнюючи  різні  частини  програми.

АЛФАВІТ  МОВИ

Люба  звичайна  мова  (російська, українська, француська  і  інш.)

складаються  з  декількох  основних  елементів: символів, слів, словосполучень і  речень. В алгоритмічній  мові  програмування

мають  аналогічні  структурні  елементи, символи, слова  і вирази.

При  цоьму  слово  утворюється  із  послідовності  символів, вирази  представляють  собою групу  слів, а  оператор - визначену

комбінацію  слів  і  виразів.

Алфавіт  стандартної  мови  ПАСКАЛЬ  містить  наступні  симво-

ли:

1)  26  великих  і  малих  букв  латинського  алфавіту;

2) арабські  цифри;

3) 32 букви  словянського  алфавіту;

4) спеціальні  символи:

ОСНОВНІ   ЧАСТИНИ   ПРОГРАМИ

Програма  на  мові  ПАСКАЛЬ  складається:

   -заголовок;

   -розділ  опису;

   -розділ  операторів.

Заголовок  містить  службове  слово  PROGRAM, ім’я програми  в  дужках закінчується  заголовок  символом

";”.

Розділ  опису  використовується  для  представлення  всіх

зустрічаючихся  в  програмі  даних  і  їх  характеристик.

Цей  розділ  в  свою  чергу  містить:

  - мітки;

  - константи;

  - типи змінних;

  - представленні  процедури  і  функції.

Після  кожного  опису  ставиться  символ  ";”. 

Розділ  операторів  заключається  в  опернаторні  лапки

BEGIN...END  після  ставиться  крапка. В  цоьму  розді-

лі  записується послідовність операторів які виконуються.

Програма  записується  у  вільній  формі.

СТАНДАРТНІ   ТИПИ   ДАНИХ

Дані  цілого  типу.

Всі  дані  можна  розділити  на  два  типи : прості  і  склад-

ні. Прості - це  стандартні  і  змінні  типи  даних. Стандарт-

ними  являються  цілі, дійсні, символічні, логічні  типи  да-

них. Складні  типи  даних  являють  собою  різні  комбіна-

ції  простих  типів  ( масиви, множини, записи  і  файли).

Дані  дійсного  типу. 

Константи  дійсного  типу  можуть  представлятись  двома

видами :  з  фіксованою  або  з  плаваючою  крапкою.

Дані  логічного  типу. 

Логічні  типи  даних  часто  називають  булоьвими. Логічні                    дані  часто  використовують  при  перевірці  правильності

деяких  умов  і  порівнянні  велечин. Логічні  дані  і  опера-

ції  над  ними  мають  важливе  значення  так  як  дозволя-

ють  внести  в  розрахунки  елементи  людської  логіки.

Дані  символічного  типу.

Дані  символічного  типу дозволяють представляти в прог-рамі  тексту  і  проводити  над  ним  деякі  редакційні  опе-

рації. Також  вони  дають  можливість  обробляти  доку-

менти.

СТАНДАРТНІ   ФУНКЦІЇ

Сюди  входять  такі  як : SIN, COS, Tg, log...

Правила  запису  стандартних  функцій :

   1. Ім’я  ф-ії.

   2. Аргумент  ф-ії  в  дужках.

Наприклад: SQRT(X) - вичисляє  корінь  квадратний.

                      SQR(X)    - вираховуєквадрат  аргумента.

                       SIN(X)     - вираховує  сінус  аргумента.